Як часто ми переконували себе, що нам здалося, що усі так живуть? Скільки разів ми стикалися із "мудрістю", що це нормально і така любов? Чи вагалися ми допомогти, вважали це приватною справою?

Так, на жаль, нам вдається знаходити виправдання насильству. А правда така: якщо він любить тебе, то ніколи не вдарить;

зробити боляче - це не прояв симпатії; твоя "хата не скраю", і ти можеш допомогти.

Час називати речі своїми іменами, ніхто не заслуговує на насильство. Без усіляких "але".