29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

День пам’яті захисників України відзначається щорічно 29 серпня відповідно до Указу Президента № 621/2019 від 23.08.2019 «Про День пам’яті» на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу в суспільстві.

Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат.

Цей день увійшов до нашої історії як один з найчорніших, найстрашніших. Шість років минуло від Іловайської трагедії, яка стала точкою неповернення у боротьбі української нації за єдність своєї країни. І саме в цей день ми прихиляємо коліно перед мужністю та патріотичним подвигом усіх, хто віддав своє життя за право України лишатися незмінною на карті світу.

Неправда, що герої не вмирають. Їх полягло в донбаських степах уже надто багато. Не вмирає пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих «градів», і наш обов’язок перед ними — зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.

Тече сльоза у неньки на щоках,
Сльоза нещасна, небажана.
Сорочка сина у її руках,
В душі її велика рана.

Ще рік назад ходив в сорочці син,
Радів, співав і веселився.
Тепер не вдіне її більше він,
У Божім Вічнім царстві оселився

Ота сорочка, вишита нитками,
Мов оберіг, допомагала сину.
Та смерть його холодними руками
Так жадібно забрала в домовину

Сидить старенька мати у вікна.
В очах минуле безтурботне й тихе,
Якого вже не знатиме вона,
Його забрало невблаганне лихо

Те лихо, що вже довгий час руйнує,
Що нищить український наш народ,
Що рік уже безжалісно панує
Й не визнає простих людських чеснот

Та не зважаючи на це ми будем вірить,
Боротися допоки стане сили.
В серцях людських ніколи не загинуть
Солдати, що свої розкрили крила
Розкрили й захистили ними нас:
Жінок, дітей, батьків стареньких
Душею й тілом прикривали вже не раз.
Молилися щодня за рідну неньку

Молилися вони тоді, тепер
Молитиметься кожен українець щирий,
За тих, хто захищаючи помер,

Полинув у блажений вічний вирій.

УКЛОНІМОСЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ!